Медична галузь деградує.
Під гаслом реформування фактично
закриваються лікарняні заклади, особливо в сільській місцевості. Передача
фельдшерсько-акушерських пунктів на утримання районних бюджетів призвела до
погіршення ситуації. Якщо раніше громада дбала хоча б про мінімальне
фінансування, то тепер їм попадає те, що
«протече крізь пальці» з районного бюджету,
але ніщо не «протікає» . У багатьох з них відсутні навіть медикаменти
для надання першої допомоги.
Надзвичайно гострою є проблема забезпечення потребуючих людей безкоштовними
і пільговими лікарськими засобами. В кожному випадку їх усім миром доводиться
«з боєм вибивати» у влади.
Люди постійно просять захистити
їхні інтереси. Запитують: «Чи має право громадянин на пільгові чи безкоштовні
ліки?»
Низкою законів України
та Постановою Кабінету
Міністрів України від 17.08.1998 р. №1303 «Про впорядкування безоплатного та
пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі
амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями
захворювань» передбачено безоплатний, або пільговий відпуск ліків.
До цих категорій належать:
1.Особи, яким передбачено безоплатне
відпускання лікарських засобів згідно із Законом «Про статус ветеранів війни,
гарантії їх соціального захисту». До таких осіб належать: учасники бойових дій та особи прирівняні
до них; інваліди війни та прирівняні
до них особи; учасники війни; особи, на яких поширюється дія даного Закону; особи, які мають
особливі заслуги перед Батьківщиною.
2. Особи, які мають особливі трудові заслуги
перед державою відповідно до Закону України «Про основні засади соціального
захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні». Такими
особами вважаються Герої Соціалістичної Праці, Герої України та повні кавалери
ордена Трудової Слави.
3.Особи, яким передбачено безоплатне відпускання лікарських засобів
згідно із Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи». До них належать:
-особи, які віднесені до першої
категорії постраждалих від Чорнобильської катастрофи;
-неповнолітні діти померлих
громадян, віднесених до
другої категорії, смерть яких пов’язана з Чорнобильської катастрофою;
-учасники ліквідації наслідків
аварії на Чорнобильській АЕС, які належать до третьої категорії постраждалих;
-неповнолітні діти померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків
аварії на Чорнобильській АЕС, віднесені до третьої категорії постраждалих,
смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою;
-діти, які належать до потерпілих
від Чорнобильської катастрофи;
-діти, яким встановлено
інвалідність, пов’язану з Чорнобильською катастрофою.
4.Пенсіонери із числа колгоспників, робітників, службовців, які
одержують пенсію за віком, у зв’язку з інвалідністю та в разі втрати
годувальника у мінімальних розмірах (за винятком осіб, які одержують пенсію на
дітей у разі втрати годувальника).
5.Діти віком до трьох років.
6.Діти-інваліди до 16 років.
7.Діти віком до 18 років, які перенесли у 1988 р. хімічну
інтоксикаційну алопецію у м.Чернівцях.
8.Дівчата-підлітки та жінки з протипоказаннями
вагітності, а також жінки, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
забезпечуються безоплатно засобами контрацепції відповідно до Національної
програми планування сім'ї, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України
від 13 вересня 1995 р. N 736.
Також, крім названих категорій осіб, у
спеціальному додатку №2 до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.1998
р. №1303 визначено перелік захворювань, у разі амбулаторного лікування яких
лікарські засоби відпускаються безоплатно.
До них належать: онкологічні захворювання, гематологічні захворювання,
діабет (цукровий і нецукровий), ревматизм, пухирчатка, туберкульоз, дизентерія,
дитячий церебральний параліч, бронхіальна астма, системні, хронічні, тяжкі
захворювання шкіри, сифіліс, шизофренія та епілепсія, психічні захворювання
(інвалідам I та II груп, а також хворим, які працюють в
лікувально-виробничих майстернях психоневрологічних і психіатричних закладів),
стан після операції протезування клапанів серця, СНІД, ВІЧ - інфекція,
післяопераційний гіпотиреоз, у тому числі з приводу раку щитовидної залози, та
деякі інші види захворювань.
Крім того хворі на
СНІД та ВІЧ-інфіковані незалежно від основного захворювання мають право на
безоплатний відпуск лікарських засобів за наявності в них будь-яких інших
захворювань.
Лікарські засоби за наявності
в особи відповідного захворювання відпускаються безоплатно лише у разі
амбулаторного лікування основного захворювання, за яким надано пільги.
Законодавством
також передбачено пільговий (з оплатою 50% їхньої вартості) продаж лікарських
засобів. Зокрема при амбулаторному лікуванні на умовах пільгового продажу
відпускаються лікарські засоби за рецептами лікарів:
1.Інвалідам І та
ІІ груп внаслідок трудового каліцтва, професійного або загального захворювання.
2.Інвалідам з дитинства І та ІІ групп.
3.Дітям віком від трьох до шести років.
4.Особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про
реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», які стали інвалідами
внаслідок репресій або є пенсіонерами. Відповідно до цього закону
реабілітованими вважаються особи, які з політичних мотивів були необгрунтовано
засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі
"двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому
іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь,
кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством
України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну
відповідальність за державні
злочини" від 25 грудня 1958 року.
5.Особам, нагородженим знаком «Почесний донор
України» та «Почесний донор СРСР» відповідно до Закону України «Про донорство
крові та її компонентів» від 23.06.1995 р.
Безкоштовно або на
пільгових умовах хворим відпускаються лікарські засоби вітчизняного та
іноземного виробництва згідно з Переліком, затвердженим Постановою Кабінету
Міністрів України від 05.09.1996 року №1071.
Дітям-інвалідам віком до
18 років лікарські засоби відпускають за рецептами лікарів незалежно від місця
проживання цих дітей, але в межах Автономної Республіки Крим, області, міст
Києва та Севастополя.
Витрати,
пов’язані з оплатою вартості лікарських засобів, покладено на органи охорони
здоров’я за місцем, де ці ліки фактично відпускаються.
Однак, дані норми законів
України і постанов Уряду не виконуються.
До депутатів надходить
багато звернень громадян з приводу того, що місцеві органи виконавчої влади
дали усну вказівку керівництву лікарняних закладів не виписувати
рецептів на ліки інвалідам, які мають на це право, відповідно до законів
України.
Мало того, на особистих прийомах громадян керівники органів виконавчої
влади цинічно заявляють, що не
виписували і виписувати не будемо, бо немає коштів, а для того, щоб купити
ліки, ідіть жебракуйте.
Це викликає обурення людей, які мають нещастя бути інвалідами, мізерні
пенсії, соціальні допомоги та не можуть звести кінці з кінцями.
Особливо гострою є ця проблема для сімей, які мають
дітей-інвалідів, для яких щоденне прийняття ліків є умовою життя, а такі
ліки за своєю вартістю є недоступними для них. Через це багато з людей просто
помирає. Суттєво погіршує ситуацію
закриття лікарняних закладів в сільській місцевості та непомірні ціни на
медикаменти.
Люди справедливо звертають увагу на те, що такого не дозволяла собі
жодна попередня влада. Відповіді влади про відсутність коштів у бюджетах є безпідставними.
Витрати, що спрямовуються на цілі, які
не є першочерговими у масштабах районів, областей і держави, свідчать
про це.
У відповідь на слова влади про те, що немає
грошей на потреби медицини, запитайте,
чому були вони за Радянської влади, чому нинішня влада не бажає приймати закони щодо повернення
базових галузей народного господарства у власність держави, прогресивної шкали
оподаткування, введення податку на багатство і розкіш, направлення доходів,
отриманих від нещадної експлуатації надр, на користь суспільства, запровадження
державної монополії на цю діяльність та торгівлю алкоголем і тютюном тощо.
Радянська влада це
забезпечувала тому, що все у країні працювало на інтереси держави і кожного
громадянина. Про безкоштовні ліки у лікарнях ми не думали, а їх виписували
хворим стільки, що, чого гріха таїти, інколи кожен думав куди їх викинути потайки
від лікаря. Тепер же в лікарнях ви не
отримаєте жодної безкоштовної пігулки. Такі капіталістичні реалії.
Не бажаючи вирішувати цю
проблему, влада намагатиметься скасувати
закони та постанови Уряду, що їх дозволяють, як це було з соціальними
гарантіями дітей війни, чорнобильців та інших категорій громадян. Вона не бажає
сьогодні чути про права людей. Вона дорікає комуністам за критику. Комуністи не
лише критикують і вимагають від влади виконувати закони, але, в міру своїх можливостей, намагаються
всіляко, в тому числі і матеріально, підтримати медицину.
А вам, громадяни, слід
знати, поки що на папері у вас є право
на отримання пільгових чи безкоштовних ліків, але влада позбавляє
нас його. Нам необхідно відстоювати своє право на це будь-якими доступними
засобами (скаргами, судами, супротивом) і, в першу чергу, змінювати владу на Радянську.
С.Гордієнко
народний депутат України,
фракція КПУ,
секретар Комітету Верховної
Ради України з питань
державного будівництва та
місцевого самоврядування
| 
